Великі дані навчили передбачати швидкість бігуна під час марафону
26.06.2020
Нещодавно опубліковане дослідження використовує дані з фітнес-застосунків на кшталт Strava, аби оцінити “критичну швидкість”. Остання може передбачити результати користувача під час забігу.
Що таке “критична швидкість”? Як пояснює фізик та бігун Алек Гатчінсон у своїй колонці для Outside, це показник, який можна утримувати протягом заданого періоду часу. Візьмемо, наприклад, кілька кращих показників на різних дистанціях, як-от на кілометр, на три та на п’ять кілометрів.
Якщо показати їх на графіку, де швидкість буде на осі y, а час фінішу – на осі x, буде видно, що через точки можна провести спадаючу лінію – гіперболу. Інакше кажучи, швидкість зворотньо пропорційна витраченому часові. А критична швидкість – умовний показник, нижче якого теоретично не опуститься ця лінія.
На практиці, звісно, ніхто не може бігти вічно. За оцінками медиків, з критичною швидкістю можна бігти приблизно годину у стікому темпі. Далі ж утома візьме своє. Утім, цей показник можна використовувати для різноманітного аналізу фізичної активності.
До прикладу, кілька років тому в Унвіерситеті Ексетеру провели дослідження. Науковці взяли результати елітних спортсменів на дистанціях від 1,5 до 15 кілометрів та обрахували їхні критичні швидкості. Після – порівняли ці показники із їхніми результатами під час марафону. У середньому, спортсмени бігли його на 96% критичної швидкості. Це підтверджує логіку цієї ідеї.
Нове дослідження критичної швидкості
Чи працює правило критичної швидкості для бігунів-непрофесіоналів? Чи є більш зручний спосіб підрахувати її для тих, хто рідко бігає на короткі дистанції? Ці питання опинилися у фокусі нового дослідження. Його провели Баррі Сміт з Університетського коледжу Дубліна та Деніел Муніз-Палмарес з Гертфордширського університету Британії. Відповідна стаття опублікована в Medicine & Science in Sports & Exercise.
Вчені проаналізували дані більш ніж 25 тисяч бігунів (6,5 тисяч жінок, 18,7 тисяч чоловівків) з додатку Strava. Усі вони брали участь у марафонах – у Дубліні, Лондоні чи Нью-Йорку – та вели запис своїх тренувань щонайменше 4 місяці перед забігом.
Початкова гіпотеза була наступна: регулярні тренування мають гарантувати наближення до гіперболи (лінії, яка показує залежність швидкості та тривалості). Щодо кожного бігуна були визначені кращі результати – для відрізків у 400, 800, 1000, 1500, 3000 та 5000 метрів. На основі цих даних побудували гіперболу та розрахували критичну швидкість.
Після кількох спроб, з’ясувалося, що найкразі результати отримуються при виборі дистанцій у 400, 800 та 5000 метрів. Можливо, тому що вони найпопулярніші для інтервальних тренувань, зазначають вчені.
На основі цієї моделі, їм вдалося передбачити час марафону з відхиленням у 7,7 відсотка. З одного боку, зазначає Гатчінсон, це непогано для автоматизованої моделі на основі трьох показників. З іншого – 7,7 відсотка для тригодинного марафону – це майже 14 хвилин. А отже, відчутний показник, якщо прораховувати свій біг на основі прогнозу. Тож, робить висновок фізик, така модель хороша для аналізу на популяційному рівні, але ще не годиться для індивідуальних рішень.
Ще один цікавий висновок з дослідження: користувачі Strava в середньому трималися на показнику у 85 відсотків від оціненої критичної швидкості. Це значно менше за 96 відсотків у професійних спортсменів, але зрозуміло для бігунів-аматорів.
