Big Data показала різноманіття світової математичної еліти
01.04.2021
Аналіз даних про майже 250 000 математиків дав уявлення про світ математики.
За результатами дослідження Дартмут-коледжу, головна премія у галузі математики, медаль Філдса (знана як “математичний Нобель”), зуміла зробити цю науку більш інклюзивною. Утім, вона все ще винагороджує елітарність.
Опублікована в Nature’s Humanities and Social Science Communications стаття розповідає, що під час дослідження проаналізовано, наскільки ефективна медаль Філдса для того, щоб зробити математику якомога більш репрезентативною щодо різних країн та ідентичностей. Результат дав наочну історію міжнародної міграції та соціальних мереж серед математичних еліт, побудовану на основі даних, зокрема з часів після Другої світової війни.
“На тлі значної кількістю нещодавніх дискусій про рівність в наукових колах, ми вирішили провести це дослідження, визнавши, що математика має репутацію рівноправної галузі”, – каже Герберт Чанг, науковий співробітник Дартмутської лабораторії Фу та провідний автор статті. “Наші результати показують складну та багату історію світу математики, особливо від започаткування Філдсової медалі”.
Медаль Філдса, яка широко вважається Нобелівською премією з математики, присуджується кожні чотири роки математикам, яким не виповнилося 40 років. Вперше вона була вручена, щоб відзначити молодих математиків із груп, які, як правило, були недостатньо представлені у вищих математичних колах.
За словами математиків Дартмута, премію критикують за її історію – винагороду наявних структур влади замість того, щоб зробити математику більш інклюзивною та справедливою на рівні еліти. Всупереч цій критиці, аналіз ставив за мету дослідити, наскільки премія виконала свою первісну обіцянку.
Що показало дослідження
Аналіз з’ясував, що Медаль Філдса дала дорогу математикам маргіналізованих національностей. Утім, кажуть дослідники, існує і “самоукріплююча поведінка”, здебільшого через відносини менторства у середовищі математичних еліт.
Як приклад, дослідження показало, що нагороді вдалося інтегрувати математиків з Японії та Німеччини після Другої світової війни. Але також з’ясувалося, що дві третини з 60 медалістів мають спільне “математичне походження”.
Хоч аналіз виявив різноманітність серед лауреатів премій з провідних математичних країн, він також продемонстрував, що групи з арабськими, африканськими та східноазійськими мовами залишаються недостатньо представленими на елітному рівні.
Дослідницька група визначає “еліту” як зв’язок між лауреатами медалі Філдса, а не як інші показники, що вимірюють академічну продуктивність та вплив.
“Для молодого математика є привілеєм успадкувати потужну мережу контактів від впливового академічного радника”, – пояснив Фен Фу, доцент математики та старший науковий співробітник дослідження. “Зростаюча кількість докторських ступенів, присвоєних міжнародним математикам у США, вказує на те, що математика може бути потужною інтегративною силою на глобальному рівні”.
Згідно з публікацією, приміром, Франція “експортує” до США більше елітних математиків, ніж отримує від США. “Це, здається, підкріплює статус Францію як країни з інтелектуальним математичним капіталом”, – стверджують автори.
“Французький математик, який вчиться чи працює у топ-50 найкращих університетів, має у 6,4 рази більше шансів отримати членство в елітному колі”, – пишуть науковці. “З іншого боку, вихідці зі Східної Азії, які вчаться чи працють у топ-50, мають лише в 1,5 рази більше шансів здобути членство в цьому елітарному колі”.
Серед інших висновків дослідження:
– усіх призерів Філдс можна розподілити на дев’ятт “академічних генеалогічних дерев”; найбільший “випустив” 44 з 60 медалістів;
– Німеччина має стабільно високий рівень різноманітності в математиці, за винятком періоду Другої світової війни.
– Японія нещодавно вийшла на вищі показники неяпонських еліт у межах країни;
– Кількість російських елітних математиків значно зменшилася після розпаду Радянського Союзу.
Дослідницька група робить висновок, що медаль Філдса повинна “повернутися до своїх коренів”, щоб досягти своєї початкової мети – дати голос маргіналізованим науковцям.
